"У ВІНОК КОБЗАРЯ МИ ВПЛІТАЄМ МАЙБУТНЄ"

            Ми  чуємо Тебе Кобзарю,крізь століття                                           І  голос  твій  нам  душу  окриля

            Встає  в  новій  красі,забувши  лихоліття

            Твоя, Тарасе, звільнена  земля...

                                       (В.Симоненко)

Час  від  часу  для  кожного  народу  Всевишній  посилає  велику   особистість, яка  виростає  понад  іншими  і  на  довгі  століття  вказує  шлях,  по  якому  народ  має  іти.

Українському  народові  Бог  послав  багато  постатей. Перелік  видатних  імен – довгий. Та  понад  усі  імена, вивершується  постать  ТАРАСА  ШЕВЧЕНКА – найбільшого  генія  нашого  народу.

Народ  прийняв  Тараса Шевченка  як  вісник  Божої  Правди. Вже від  появи  «Кобзаря»  в  1840 р. Україна  любила  поета  з  трепетом  як  діти  батька. Як  знак  народного  розуміння  і  пошани, люди  зверталися  «Батьку, Тарасе!»  вже  на  32  році  життя  поета.

Присутність  поета  в  Україні така  повна  і  реальна, що  майже  в  кожній  українській  хаті  портрет його  у  вишиваних  рушниках  поставлено  поряд  з   іконами  на   покуті. 

 творчий  доробок  бібліотеки-філії с.Млиниська у  вишитий  "Кобзар" бібліотекарів  району Жидачівської ЦБС

 А  на  якій  сторінці  би не розгорнув  християнин  Біблію, а  українець      « Кобзар», він  знайде  те, що написано  мовби  про  нього  і  для  нього…

Пророче  слово Тараса Шевченка є невичерпним  джерелом  натхнення  для  багатьох  поколінь …Його  глибока  віра  в  Бога і  любов  до  України  гідна  наслідування.Розгортаймо  частіше «Кобзар» - це  наше  духовно-національне  Євангеліє, і вчитуймося з увагою  в  писання  ВЕЛИКОГО  ПРОРОКА…Читаймо  Шевченка  в  наше  сьогодення, бо  ж  пророче  писання  Великого Пророка  таке ж  актуальне і  нині, коли  Україна вже  вільна, вже  є  Українська  Держава, але  духовне обличчя  народу  так  глибоко  потьмарене  зловісним  минулим і  потребує  свого  оновлення, в  основі  якого  невмируще, вічне  Шевченкове  Слово.

ВОНИ БУЛИ...,Є...,І БУДУТЬ ГЕРОЯМИ УКРАЇНИ...!!!

Їх б'ють, а Вони стоять. Їх труять газом, а Вони не здаються. Їх лякають, а Вони стають ще сильнішими. Їх лупить мороз, а Вони тисячоголосо співають свій гімн. Вони мають волю сказати "Ні!".
Їх - мільйони, і Вони мають гідність.  Це - моя нація, це - українці!

                                                        

25 січня 2014р. в  с.Млиниська  відбулося  багатолюдне  віче  присвячене  подіям  на  майдані  в  м.Києві . Вступним   словом  виступила  голова Млиниської  сільської  ради  п.Г.Р.Юхман,  яка  запропонувала  розпочати   віче  хвилиною  мовчання,  в  пам'ять  полеглих героїв.

                  

На  віче  виступили  Данилець Андрій Зеновійович ,  Михайленко   Ігор  Михайлович , які   були   очевидцями  подій   на   майдані.

Впродовж  важких  днів  які  переживала  наша   Україна  парафіяни  села   разом  з  священником   Романом   Харківим    молилися   за  кращу   долю   нашої   держави,  та  відправляли   поминальні  служби  за  полеглих  героїв,  які   віддали   своє   життя   за  майбутнє  нашої  країни ... 

 

24 лютого  2014р.  в   церкві св. Миколая  Чудотворця відбулася  чергова  поминальна  служба  Божа  та  панахида   за   Героїв  Небесної  сотні . 

Після  панахиди   відбулося   віче,  на   якому   виступили  о.Р.Харків, голова  сільської  Ради Г.Р.Юхман, директор Млиниського НВК Багрій Д.Т., заступник  директора  по  навчально-виховній роботі  Білик К.А., очевидці  подій  євромайдану - Гутник  Михайло та Ващишин  Степан...  Багато  наших  односельчан  було  на  майдані  в   ті   тяжкі  дні....Серед  яких  був  Василь  Бобак,  який отримав  контузію і  два  поранення  в  руку  та  ногу  осколками  гранати...Як  сказав  Василь  по  телефону  своїм  друзям : " Зараз  мені  ще  важко  ходити.Проте  трохи  оклигаю - і  знову  на  барикади, бо  там  війна..."

А я  живий,матусенько, живий,

Хоч вже по нас безпечно так стріляють.

Для них вже свій народ, то вороги...

Якщо ж загину, то за що, я знаю...

Я знаю,мамо, як Тобі болить,

Ота моя така нестримна вдача,

Але не плач...Хай наші вороги

Від немощі своєї гірко плачуть...

А я живий, матусенько, живий,

Бо з нами правда! Їм нас не здолати!

От, тільки жаль, що наші вороги,

Цькують на  нас, мого по крові брата...

Та я живий, матусенько, живий

І не питай, мене,чи я боюся...

Нехай бояться наші вороги,

А ти молись...й я, матінко, молюся...

                                                        

 Присвячується всім загиблим 

Я бачу на Майдані,вас герої                                                                    Загиблі мої славнії брати
Тепер вам кулі більше не зашкодять
У цій кривавій,страшній боротьбі

На барикадах ваші світлі душі
Засліплять очі снайперським стрільцям,
Щоб зберегти життя своїй країні
І дати відсіч клятим ворогам!

До раю вам прокладена дорога,
На ній червоно-чорні рушники.
Батьківські сльози,матерів скорбота
Ви в пам'яті лишились назавжди!

Герої ви,герої ви,герої!!!
Хай чують гучно ваші палачі
Герої ви,герої ви,герої!!!
Здіймемо ми за вас свої мечі!