19 березня святкує День народження найвідоміша українка сучасності, королева української поезії Ліна Василівна Костенко.Письменницю вважають генієм слова, залізною жінкою та живою легендою.ЇЇ поезія торкається найпотаємніших струн нашої душі, звеличує та надихає. Зичимо Ліні Василівні міцного здоровʼя, творчого натхнення, найшвидшого миру та, неодмінно, Перемоги і процвітання України!
«Шлях на Голгофу» Ліна Костенко. Читає Височан Юлія
Приємна несподіванка від родини Свередюк Ярослава Йосиповича та його дружини Ганни Володимирівни.
Бібліотека філія с. Млиниська, отримала добірку українських книг, портрет Тараса Шевченка (1961р.). Також краєзнавча кімната при бібліотеці «МЛИНИСЬКА-МІЙ КРАЙ, МОЯ ІСТОРІЯ ЖИВА!!! » поповнилася безцінними краєзнавчими експонатами з часів 1922 р. 
Дуже приємно, що в такий нелегкий час є люди, які роблять добрі справи. Віримо, що добрі справи, які Ви робите, повернуться до Вас сторицею!
Його називають нашим Пророком, Великим Кобзарем і українським генієм. Пройшло 211 років від народження Великого Кобзаря, проте кожне слово, написане поетом, і досі актуальне. Ми повинні пам'ятати про його велику спадщину та її значущість для України та всього світу. Голос Кобзаря завжди говорить за Україну, а його творчість продовжує нас надихати на боротьбу за свободу та незалежність."Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!"
видатна людина, яка своєю унікальною творчістю прославила на весь світ не тільки своє ім‘я, а і свою державу.
Вона була звичайною дівчинкою, яка дуже любила читати,
мріяти та писати вірші.
Перший свій вірш Леся написала, коли їй було лише 9
років!
Навіть коли хворіла, вона не втрачала надії та
створювала казки, п'єси й вірші, які полюбили і діти, і дорослі.
"Довго щирими сими словами
До людей промовлятиму я ..."
"НІ! Я ЖИВА! Я БУДУ ВІЧНО ЖИТИ!
Я В СЕРЦІ МАЮ ТЕ, ЩО НЕ ВМИРАЄ...!"
Бібліотека філія с. Млиниська разом з своїми користувачами приносять щирі співчуття родині Івана Фердинандовича Войцехівського. Іван Фердинандович, відійшов у Вічність вночі, 2 лютого 2025 року, у віці повних 97 років.
Іван Фердинандович, завжди був світлою людиною. Багато зробив для рідного села від раннього дитинства і до останніх днів. Ще недавно він побував у нас на презентації книги про рідне село, в яку вклав багато спогадів та фактів. Ми дякуємо Вам, Іване Фердинандовичу за все, адже у Вас ми багато навчилися. Вічна пам'ять та шана! Нехай земля Вам буде пухом!!!
"Життєвий шлях нашого тата пройшов
у скорботах, труднощах і тривогах. Найбільший жаль і смуток випав на татову
долю, коли після тривалої і тяжкої хвороби на 36 році життя померла його вірна
і добра дружина. Тато залишився з трьома маленькими діточками, з яких найменшій
донечці було чотири рочки.
Відтоді
вся турбота про дітей випала на батькову долю. Він піклувався про нас, дбав про
наше здоров’я, побут і навчання.
Світлої
пам’яті Іван Войцехівський народився у селі Млиниська Жидачівського району у
незаможній сім’ї. Аби забезпечити краще життя багатодітної сім’ї, йога батько
був вимушений їхати на заробітки у Францію і під час війни зник безвісти. І
його дружині, нашій бабусі, випала важка доля – самій виховувати четверо дітей.
Мама прищепила дітям любов до Бога і до України.
Під
час Другої світової війни, коли німецькі війська окупували рідний край, нашого
тата було вивезено на примусові роботи до Німеччини. На чужині наш тато у
вільний від роботи час займався громадсько – просвітницькою діяльністю.
Організував дівочий хор з молодих українок, які були вивезені до Німеччини з
Добромильського та Хирівського районів Львівської області, і працювали на
швейній фабриці у місті Трібес. Добровільні пожертви посилались до Українського
допомогового комітету у місто Берлін на потреби українським біженцям.
Після
завершення війни тато повернувся у рідну оселю у с. Млиниська. Був задіяний у
національно – визвольному русі (мав підпільне псевдо “Колос”), учасником
церковного хору. Організував різдвяне дійство “Вертеп”, написав власний
сценарій до свята Василя і Маланки. Це стало світлою подією в селі – сільська
громада радісно сприйняла це театралізоване дійство і з повагою ставилася і до
тата як постановника, і до всіх учасників “Вертепу” .
Невдовзі
наш тато влаштувався на роботу у місцеве поштове відділення, що було вагомою
підмогою багатодітній сім’ї. У вільний час допомагав матері по господарству.
У
1951 році одружився і переселився жити і працювати у селище Журавно.
Продовжував працювати на пошті, однак через деякий час був звільнений як
неблагонадійний і нелояльний до радянської влади. З цієї причини батько був
змушений працювати на різних не фахових роботах, щоб прогодувати сім’ю.
У
1965 році разом з трьома дітьми тато переселяється жити і працювати до Нового
Роздолу. Працював та ТЕЦ РДГХП “Сірка” аж до виходу на пенсію.
Після
проголошення Незалежності України всім серцем і душею поринув у громадсько –
політичну діяльність. З другом по духу організували у цеху, де працювали,
осередок Товариства української мови імені Тараса Шевченка. Активно сприяли,
щоб уся документація на виробництві велась винятково українською мовою. З
священиком і церковним хором освятили всі підрозділи ТЕЦ.
Учасник спорудження Української
греко – католицької церкви Різдва Пресвятої Богородиці на початковій стадії
будівництва., учасник церковного хору, учасник хору “Заграва”, член Товариства
політв’язнів і репресованих, співзасновник міської організації Конгресу
українських націоналістів.
Уповноважений
міською радою приймати пожертви на будівництво пам’ятників Тарасу Шевченку і
Борцям за волю України. Уповноважений штабом по організації поїздок мешканців
громади на Майдан приймати пожертви: гроші, одяг і харчі для відправки їх
автобусами у Київ для підтримки протестувальників.
Під
час виборів до Верховної Ради України , коли кандидатом у Президенти України
патріотичні сили висунули Віктора Ющенка , Іван Войцехівський був головою
виборчої комісії. Також свого часу був депутатом міської ради, членом правління
садово – городнього Товариства ” Приміське”, учасник літературного гуртка
“Барви” (це далеко не повний перелік добрих справ та заходів, у яких він брав
участь).
За активну участь у національно – визвольному русі, багатогранній громадсько – політичній діяльності нагороджений чотирма відзнаками, грамотами і подяками. За гуманітарну і жертовну діяльність нагороджений подякою Уповноваженого Благодійного фонду “Карітас – Новий Розділ” капеланом о. Іваном Рибком"
ВІЧНА ШАНА ТА ПАМ'ЯТЬ ! НЕХАЙ ЗЕМЛЯ БУДЕ ПУХОМ !
фото з архіву
18 червня 2013р
2013 р
Його твори вже багато років захоплюють як дітей, так і дорослих.Він належить до тих письменників, які писали не тільки повчально, а й цікаво і весело. На все життя він зберіг здатність радіти і щедро дарувати радість іншим.Всеволод Нестайко – автор більше 30 повістей, романів та збірок оповідань, перекладених 20 мовами світу. Лауреат низки нагород та премій.
"...коли я став дорослий, захотілося повернутися у дитинство - догратися, досміятися, добешкетувати. Вихід був один - стати дитячим письменником. І, пам'ятаючи своє невеселе дитинство, намагався писати якомога веселіше"
