Щиро вітаю всіх Вас з Світлими Великодніми Святами. Нехай з Великоднем до Вашої оселі прийде здоров'я, любов, щастя, добробут, душа нехай світлішою стає, серце пламеніє любов'ю, а помисли стануть щирими та добрими. Нехай церковні дзвони, сповіщаючи про Воскресіння Христа,звеселяють наші серця,наповнюють їх християнською любов'ю, а щира Молитва об'єднає всіх нас.Всіх Вам земних благ!
"Чорнобильський вітер по душах мете.
Чорнобильський пил на роки опадає,
Годинник життя безупинно іде.
... Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе памятає. "
О.Матушек
26
квітня 1986 року світ вразила одна з найстрашніших техногенних катастроф –
аварія на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції. З того
трагічного дня минуло вже три десятиліття. Пішли тисячі людей, що допомагали в
ліквідації наслідків вибуху...
Гучний
вибух… І над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції
несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум’я.
Важко здригнувся блок, наче хотів
вискочити із землі з підмурівкою.
Пронизливо, розлючено завили сирени.
Згасло світло. Тріск, гуркіт, скрегіт металу, моторошний свист пари. Із
зруйнованого реактора вихопився в нічне небо велетенський рухливий клубок пари,
піднімався вгору і зростав, зростав, заступаючи місяць і зорі над станцією, над
містом, над навколишніми селами, полями, лісом, річкою.
На розтрощеному вибухом
даху плавився гудрон і скрапував на землю, наче чорні сльози цього
многогрішного століття.З руїни реактора виривається в небо стовп зловіщого
вогню, пари, уламків перекриття, блискучих труб, палаючих шматків графіту.
Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднімається в небо, освітлюючи корпуси
атомної, річку з верболозами, з тихим багаттям рибалок на обох берегах, крайні
будинки міста. Вогненний стовп завмирає на висоті півтора кілометра...
Хто в нашу долю тільки не
втручався,
В яких тенетах тільки не
б’ємось.
Духовний Чорнобиль давно вже
почався,
А ми іще тільки його боїмось
Трагедія ця, немов останнє
нагадування усім нам. Чорнобиль вдарив по всьому людству, країні, по кожному з
нас... Усім нам – як нагадування і заклик отямитися.
Настав час не
озиратися на інших! Маємо почати кожен із себе. Годі уже показувати пальцем
довкола, невпинно нарікаючи, що хтось палить, нищить, отруює, вирубує чи руйнує
землю, на якій ми живемо. Годі безкарно плюндрувати красу наших гір, річок і
озер. Ми плачемо за жертвами Чорнобиля, навіть не помічаючи, як відбираємо у
себе чисте повітря і мальовничі береги!
Горе
Чорнобиля вже сталося. Воно прогриміло страшно і гучно, щоби увесь світ на
нашому прикладі побачив, як в одну мить місто може «зникнути», розвіяне невидимими
хвилями смертельної радіації. Як одного дня кожен може втратити усе, що надбав
за життя, і перетворитися на вимушеного переселенця ХХІ століття. А скільки ще
таких «Чорнобилів» так само мовчазно-тихо «дрімають», мов рукотворні вулкани,
які досі ще сплять. Чи не дочекаються й вони свого часу? Чи не повторимо ми цю
смертельну помилку знову?
Змінилися
часи, змінилися історичні обставини…
Але біль і тривога й досі у серці
кожного з нас – реактор смерті не вщухає. Наслідки катастрофи й досі відчутні.
Неймовірною раною ятриться Чорнобиль для України. Це
слово кожен сприймає з острахом і упередженням. Ми бачимо його крізь призму
деформованого вибухом реактора, в дозах радіації…
Хай стане
мир міцнішим у стократ,
Хай над землею чисте небо
буде.
Чорнобиль – попередження,
набат.
Його уроків людство не
забуде.
Не дозволяймо забувати уроки історії! Пам’ятаймо, яку жорстоку відплату
можемо отримати за своє недбальство! Не на словах любімо і бережімо красу
Землі. Іншої домівки у нас немає
Стеліть стежки вербовою лозою
та зустрічайте радісно Христа
Він йде в Єрусалим, щоб врятувати наші душі
Щоб дарувати нам нове життя!
Гілочки тоненькі,котики пухнасті,
Хай несуть у хату радість, мир і щастя,
Хай несуть у серце радість воскресіння
Хай направлять наші душі до спасіння.
Гілочки тоненькі, котики вербові,
Всіх благословляють, щоб були здорові,
Щоб жили в любові і достаток мали,
Щоб в молитві й з Богом діточки зростали.
Гілочки вербові сонце зігріває,
А душа радіє, а душа співає,
Бо вже близько свято, писанки і паска,
Бо на землю сходить світла Божа ласка.
Бо уже за тиждень буде в нас Великдень
З ВЕРБНОЮ НЕДІЛЕЮ ВІТАЮ !!! Всіх благ від душі бажаю. Нехай
думки Ваші стануть світлішими, а люди, яких Ви зустрічаєте у своєму житті ---
добрішими. Щастя Вам, радості і нехай цей день стане початком великого і
світлого шляху, на якому завжди будуть зустрічатися тільки добрі люди. ЗІ
СВЯТОМ ВАС..!
Сьогодні героїня дня простенька гілочка вербова,
Несуть її усі
зрання, йдучи у храм по Боже слово.
Я вас вітаю з днем ясним, ми рік його усі
чекали.
Воскресне скоро Божий Син,
ще тиждень… залишилось мало.
Верба хай б’є з
усієї сили, нехай здоров’я додає,
Усі щоб Паски відкусили, прийміть вітаннячко
моє..
Вже стало доброю традицією 21 березня
проводити в дитячих бібліотеках області Загальнообласний День читання,
метою якого є популяризація і підтримка дитячого читання, залучення до
бібліотеки нових користувачів-дітей.
Цьогорічний
День читання присвятили І.Франко " Лис Миктита" , адже
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо Ви, словом вже не з нами.
Але в думках Ви поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде "Слава Україні!" над ланами.
Вірш " Лист до матері"
Не чекай мене, мамо, додому
Бо додому я вже не прийду.
Не чинив , мамо, зла я нікому,
Захищав лиш країну свою.
Не стріляв у людину я ,мамо,
Бо любити ти вчила мене.
Ну, тих, хто у мене поцілив,
Людський осуд уже не мине.
Ти пробач. Що тебе я покинув,
Що поїхав в далекую путь.
Знаю снайпер цілився в мене,
А попав в твоє серце і грудь.
А хотілося, мамо, так жити,
Я ще зовсім не думав про смерть,
Та я мусив так , рідна, вчинити,
Щоби банді сказати цій - геть!
Та не плач, моя рідна матусю,
Сонце зійде. Ти стань на поріг.
Бог одну тебе з горем не лишить.
А народ не простить їм цей гріх.
Прийшла війна, і звідки не чекали.
Але народ наш не поставлять на коліна!
Ночей не спали, коли хлопців проводжали.
Ми вистоїмо все, бо найдорожче - Україна!
Єднаймось, люди, і борімось за свободу!
Коли важкі часи настали в нас тепер.
За тебе неньку, рідну мову і природи вроду
Вже не один твій, Україно, син помер.
Гірка біда прийшла і в наш район . В бою за волю України, за честь і
достоїнство свого народу загинули наші земляки ...
Закликаємо Вас сьогодні згадати у молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.
Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!
Ми вистоїмо. Здолаємо катів, Як маків -цвіт розквітне Україна! На тих місцях, де йдуть тепер бої , В земнім поклоні схилиться калина.
Ми є. Були. І будем вічно жити,
І з нами Україна – рідний край –
Розквітне в мирі й злагоді велично,
Немов весняний сонячний розмай.
Немає слів, щоб
вдячність передати,
За подвиг ВАШ, там, де земля горить.
Уклін низький вам
ВОЇНИ-СОЛДАТИ,
хай МАТІР БОЖА збереже вас й сохранить!...
«Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»
Свята вода гріхи всі наші змиє,
Очистить душі, і внесе добро,
І будуть з нами віра і надія,
І нас осяє ніжності тепло!
(Н.Топська)
З ВОДОХРЕЩЕМ ХРИСТОВИМ!!!Мороз лютує за вікном, тріщать дрова у пічці, освятилася вода, в озері та в річці!Хай ангел торкнеться Вас ніжно крилом, зігріє щедрівка Вам сердце теплом,Хай радість, достаток наповнять Ваш дім, оселяться щастя та спокій у нім!
НА ЖИДАЧІВЩИНІ ВІДБУЛОСЯ РАЙОННЕ СВЯТО ЗИМОВОГО ФОЛЬКЛОРУ «ЗВЕСЕЛІМО
РІЗДВО ХРИСТОВЕ – КОЛЯДА З МИРОМ»
Під такою назвою 17 січня у м. Жидачеві, на площі Свободи, відбулося театралізоване дійство за участю кращих фольклорних колективів району. Відкриття свята відбулося виконанням найвеличнішої коляди «БОГ ПРЕДВІЧНИЙ». Із Різдвяними святами учасників, жителів Жидачева та гостей привітали: заступник голови Жидачівської райдержадміністрації Ольга Мельник та керівник відділу культури і туризму Зіновій Тимофтевич.
Як зазначив керівник відділу культури і туризму РДА Зіновій Тимофтевич, цьогорічне районне свято „Звеселімо Різдво Христове”, насамперед присвячене усім тим, хто сьогодні у надзвичайно важких умовах мужньо захищає наші східні рубежі України – учасникам АТО. Фольклорні колективи Жидачівщини представили українські колядки, віншування, вертепні дійства, обряди Василя і Маланки, віншування та засівання.
У театралізованому заході взяли участь фольклорні колективи 18 Народних домів району. Жителі наших сіл Млиниська та Смогів також взяли участь у цьому дійстві. ( Взято із офіційного сайту Жидачівської районної держадміністрації Львівської області http://zhydachivrda.org.ua/?page=news&nid=11452
"Чорнобильський вітер по душах мете.
На розтрощеному вибухом
даху плавився гудрон і скрапував на землю, наче чорні сльози цього
многогрішного століття.З руїни реактора виривається в небо стовп зловіщого
вогню, пари, уламків перекриття, блискучих труб, палаючих шматків графіту.
Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднімається в небо, освітлюючи корпуси
атомної, річку з верболозами, з тихим багаттям рибалок на обох берегах, крайні
будинки міста. Вогненний стовп завмирає на висоті півтора кілометра... 
Змінилися
часи, змінилися історичні обставини…
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!
