Веселі канікули - нудьгувати ніколи !!!

Літо в бібліотеці

Подарунок бібліотеці та всім любителям книги

Дорогі користувачі та відвідувачі бібліотеки Млиниська, приємна новина                                                                                                         Наш книжковий фонд поповнився новими виданнями 

Подарунок для нас зробила наша односельчанка, постійний користувач бібліотеки, яка дуже любить книжкові новинки та постійно ділиться з нами. Дуже скромна і добра ЛЮДИНА!!!  Ім'я вирішила залишити анонімно. Щиро дякуємо Вам за чудові книги та постійну увагу до бібліотеки.               Чекаємо Вас у бібліотеці.

В гостях у рідному селі доктор історичних наук Мирон Миколайович Капраль

Мирон Миколайович Капраль (нар. 29 березня1968, с. Млиниська Жидачівського району Львівської області) — український вчений, педагог, доктор історичних наук, керівник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, професор Львівського національного університету ім. І. Франка.

 І. ОСНОВНІ ДАТИ ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ  МИРОНА КАПРАЛЯ Біографічні відомості, професійні досягнення 1968, 29 березня – народився в с. Млиниська Жидачівського району Львівської області у сім’ї Миколи (1930-1986) та Ольги з родини Гладьо (1934-2016) Капралів.                        1975–1985 – навчався у Львівській середній школі № 49.              1985–1986 – робітник Львівського заводу комунального устаткування. 1986, травень – 1988, червень – військова служба в Радянській армії (м. Дол ґопрудноє, Московська область, РРФСР). 1989, вересень – 1994, червень – здобув вищу освіту на історичному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка (денна, від вересня 1992 р. – заочна форма; диплом з відзнакою).                                                                                                  1992, вересень – 1994, грудень – археограф Львівського відділення Інституту української археографії АН України.                                            1995, січень – 1996, липень – археограф І категорії Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України (далі – ЛВ ІУАД НАН України).                  1996, 30 травня – на спеціалізованій вченій раді ІУАД НАН України захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук на тему: «Фінансові книги Львова другої чверті XVI ст. як джерело дослідження історичної демографії та соціотопографії» (науковий керівник: д. і. н., проф. Ярослав Дашкевич), диплом кандидата наук від 30. 05.1996.                                                                    1996, 26 жовтня – одруження з Іриною Мазур (Капраль), к. філол. н., доцентом Української академії друкарства; син Данило, 2001 р. н.      1996, серпень – 2000, серпень – науковий співробітник ЛВ ІУАД НАН України.                                                 
1998, вересень – 1999, червень – асистент кафедри давньої історії Укра їни та спеціальних історичних дисциплін Львівського національного університету імені Івана Франка (далі – ЛНУ ім. І. Франка), за сумісництвом.

1999, вересень – 2007, червень – доцент кафедри давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін ЛНУ ім. І. Франка, за сумісництвом.                                                                                                    2000, вересень – 2003, серпень – докторант ЛНУ ім. І. Франка, спеціальність «історія України». 2003, жовтень – 2004, січень – старший науковий співробітник ЛВ ІУАД НАН України. 2004, лютий – 2005, січень – старший науковий співробітник відділу пам’яток княжої та козацької доби ІУАД НАН України.                                                           2004, 10 лютого – на спеціалізованій вченій раді Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України та Інституту народознавства НАН України захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук на тему: «Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (соціально-правові взаємини)» (монографія), диплом доктора наук від 09. 06. 2004.                            з 2005 – член спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 за спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни в ІУАД НАН України.    

 2005, січень – 2010, січень – старший науковий співробітник ЛВ ІУАД НАН України.           

  2007, 15 лютого – рішенням ВАК України присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника із спеціальності 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни.              з 2007, вересень – професор кафедри давньої історії України та архівознавства ЛНУ ім. І. Франка, за сумісництвом.                              2009–2012 – член спеціалізованої вченої ради Д.35.222.01 за спеціальністю 07.00.01 – історія України в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України та Інституті народознавства НАН України. 2010, січень – лютий – провідний науковий співробітник ЛВ ІУАД НАН України. 2010, березень – 2012, липень – в. о. керівника ЛВ ІУАД НАН України. 2012, 11 липня – рішенням Президії НАН України призначений керівником ЛВ ІУАД НАН України. 2013, 25 січня – рішенням Атестаційної колегії МОН України присвоєно вчене звання професора із спеціальності 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни.

Дослідницькі проекти й наукові стажування   

з 2017 – член спеціалізованої вченої ради Д 35.051.12 за спеціальністю 07.00.01 – історія України на історичному факультету ЛНУ ім. І. Франка. Дослідницькі проекти й наукові стажування 1995, травень – червень – дослідницька стипендія Польського комітету до справ ЮНЕСКО (м. Варшава, Польща).                                                                                        1996, травень – червень – дослідницька стипендія Каси ім. Ю. Мяновського (м. Варшава, м. Краків, Польща). 1997, вересень – жовтень – дослідницька стипендія Каси ім. Ю. Мя нов ського (м. Варшава, Польща).                                                                               1998–2007 – реалізація дослідницького проекту з видання привілеїв міста Львова та «Хроніки міста Львова» Д. Зубрицького в серії «Львівські історичні пам’ятки» (т. 1–4). 2000, лютий – березень – дослідницька стипендія Каси ім. Ю. Мяновського (м. Варшава, м. Краків, Польща).                 

    2000, квітень – дослідницький ґрант Американської ради вчених товариств. 2001, січень – лютий – участь у Міжнародній школі гуманітарних наук Східної та Центральної Європи, Фундація «Instytut Artes Liberales» (м. Варшава, Польща). 2002–2008 – учасник польського видавничого проекту «Spisy urzędników miejskich z obszaru dawnej Rzeczypospolitej, Śląska i Pomorza Zachodniego», упорядник книги «Urzędnicy miasta Lwowa w XIII– XVIII wieku».         

       2003 – дослідницький ґрант Американської ради вчених товариств на публікацію книжки «Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (соціально-правові взаємини)». 2003, лютий – березень – стипендія Каси ім. Ю. Мяновського (м. Варшава, м. Краків, Польща). 2003, вересень – грудень – наукове стажування в Канадському інституті українських студій Університету Альберти (м. Едмонтон, Канада), стипендія Меморіального фонду Івана Коляски. з 2003 – учасник дослідницького проекту з публікації англомовного перекладу «Історії України-Руси» М. Грушевського Центром досліджень історії України ім. Петра Яцика при Канадському інституті українських студій Університету Альберти (м. Едмонтон, Канада).

з 2004 – учасник дослідницького проекту з академічного видання творів Михайла Грушевського у 50 томах, упорядник семи томів.                 2006–2007 – учасник міжнародного наукового проекту з видання щоденника ґданського подорожника Мартина Ґруневеґа: Bues A. (Hrsg.). Die Aufzeichnungen des Dominikaners Martin Gruneweg (1562 – ca. 1618) über seine Familie in Danzig, seine Handelsreisen in Osteuropa und sein Klosterleben in Polen. – Wiesbaden, 2008. – Bd. 1-4.                2009, квітень – травень – наукове стажування в Університеті ім. Марії Складовської-Кюрі (м. Люблін, Польща). 2009, листопад – наукове стажування в Інституті Гердера (м. Марбурґ, Німеччина). 2011, лютий – травень – наукове стажування в Українському науковому інституті Гарвардського університету (м. Кембридж, США), стипендія ім. Євгена і Деймел Шклярів.                                                                                           з 2012 – керівник дослідницького проекту «Атлас українських історичних міст» (м. Львів), опубліковано два томи, присвячених Львову та Жовкві.                                                                                              

  2012, листопад – участь в українсько-ізраїльському науковому проекті-ініціативі з написання спільного історичного наративу (the Ukrainian-Jewish Encounter Initiative’s Shared Historical Narrative) (м. Зальцбурґ, Австрія).                                                                                       2015, жовтень – інавгураційна лекція навчального року в Інституті історії та архівістики Університету Миколая Коперника в Торуні (м. Торунь, Польща). Членство в наукових і громадських організаціях, нагороди 1992, березень – 1999, жовтень – секретар Історичної комісії Наукового товариства ім. Шевченка в Україні.                                           з 1992, 8 жовтня – член Наукового товариства ім. Шевченка в Україні (Історична комісія).                                 

  1994, вересень – премія Фундації ім. Петра та Іванни Стельмахів Канадського інституту українських студій Університету Альберти та Інституту історичних досліджень Львівського державного університету ім. І. Франка за кращу дипломну роботу в галузі історії.                  

  1996, вересень – засновник Міського громадсько-культурного об’єднан ня «Документальна скарбниця Львова».

Членство в наукових і громадських організаціях, нагороди  31

2010, липень – голова Громадсько-культурного об’єднання «Українська археографія ім. Ярослава Дашкевича».                                                       з 2014 – член робочої групи з підготовки міських атласів Міжнародної комісії історії міст (International Commisssion for the History of Towns). 2014, вересень – грамота 21-го Форуму видавців у Львові за найкращу книгу та спеціальна відзнака Малого журі «Наукові бібліотеки» за «Атлас українських історичних міст. Т. 1: Львів». 2015,                              12 квітня – премія НАН України імені М. С. Грушевського за видатні наукові роботи в галузі історичної україністики та соціології за 2012-2014 рр.                                                                                                    2015, 2 червня – премія Канадського інституту українських студій Університету Альберти за найкращу роботу в ділянці україністики за 2012-2014рр.

                                               Обговорення про підготовку до друку видання про село Млиниська " МІЙ КРАЙ-МОЯ ІСТОРІЯ ЖИВА!!!"

Творчий подарунок для бібліотеки села Млиниська "АТЛАС УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИЧНИХ МІСТ. ТОМ  2": ГАЛИЧ" ( науковий редактор атласу Мирон Капраль) Львів, 2018р.

«Конституція України: вимір історії і часу».

Народний дім  с.Млиниська 

                 30.06.2019р.          Святковий  концерт          до    ДНЯ       КОНСТИТУЦІЇ       УКРАЇНИ                     та  ДНЯ МОЛОДІ                                                поч. 18:00 год.                                                     

" МІЙ КРАЙ-МОЯ ІСТОРІЯ ЖИВА!!! "

“Історія рідного краю твориться завдяки кожному з нас…”
Дорогі друзі, односельчани, вихідці, знайомі, молодь села Млиниська та всі хто небайдужий до історії нашого краю, розвитку інфаструктури, кому цікаве все що відбувається у рідному селі, вже підходить до завершувального етапу робота над книгою села Млиниська. Всі хто хоче попередньо дізнатися, ознайомитися, внести свої пропозиції та зауваження радо ЧЕКАЄМО всіх Вас у БІБЛІОТЕЦІ рідного села. Всі зауваження, пропозиції та коментарі радо беруться до уваги та буде враховано.
Кого зацікавить наше видання “ МІЙ КРАЙ-МОЯ ІСТОРІЯ ЖИВА” с.МЛИНИСЬКА, можна попередньо записатися. Це потрібно для того, щоб орієнтовно зорієнтуватися у кількості тиражу примірників для друку. Щиро дякуємо за розуміння та підтримку всім односельчанам, друзям, вихідцям, спонсорам і всім тим хто писав разом з нами історію нашого краю. Про це детальніше буде у виданні.

ЧЕКАЄМО ВАС У БІБЛІОТЕЦІ МЛИНИСЬКА.
“Історія рідного краю твориться завдяки кожному з нас…”

МИ ВДЯЧНІ БОГОВІ ЗА МАМУ !!!

Мама - це найдорожче і світле, що є на світі. Вона завжди радіє успіхом своїх дітей, підтримує їх у важку хвилину, завжди щиро переживає за кожен пройдений крок. Немає людини ближче і рідніше! 
День Матері у с.Млиниськах розпочався з святкової Літургії в церкві св..Миколая Чудотворця  за  здоров’я  всіх матерів та опіку Божої матері над ними. Вівтарна дружина,  парафіяльна  молодь,  спільнота  «Матері в молитві» вітали дорогих матусь з Днем  матері.

Низько вклоняємось Вам, Мамо, за Ваші терпіння, витримку, дивовижну мудрість і мужність, з якими Ви, долаючи нинішні негаразди, зберігаєте віру у завтрашній кращий день для своїх рідних і близьких, для нашої країни. Тож здоров'я Вам, наші МАМИ , тепла і благополуччя, душевного спокою і любові!  Хай під променями травневого сонця розтануть усі Ваші негаразди!Нехай ваші серця зігрівають любов і турбота близьких! Кожен день буде наповнений радісними і приємними подіями! Миру і затишку Вашому будинку!

На завершення всі матері отримали невеличкі пам’ятні подарунки.

"Профспілкова мімоза" Антоніна Шаваринська-Гайдай

Антоніна Шаваринська-Гайдай  " Профспілкова мімоза"(2015р.) із рубрики " Творчість наших односельчан, вихідців)

Про ті часи, коли в Україні День Св. Валентина ще буде у далекому майбутньому, зате 8 Березня святкувалося великими і малими. Завжди щось є, святе місце, як кажуть,  не буває порожнім.

Всім своїм читачам, що не підпадають під норми організованої масової закоханості, присвячую :)

                          " Профспілкова мімоза"

В одній руці Надя тримала букетик мімоз, у другій кольоровий кульок, по посинілих пальцях видно - тяжкий. Традиційна мімоза - від профспілки, а у кульку - подарунок від мужчин відділу у вигляді великої, тяжкої і такої, що мала не пригоряти, пательні*. Не „хрустальної” вазочки, не керамічної джазви-кавоварки і навіть не павучка-підсвічника, що дісталися іншим. Таке мала щастя, лиш сама винна, вибрала подарунок побільше. А тепер цокала каблуками, вся така повітряна і неземна, з розвіяними по плечах кучерями, заради яких промучилась ніч на бігудях, і ... зі сковорідкою в руках.

Завтра – вихідний, 8–ме Березня, День жінок і весни, тих, що і льотчик, і що птиця, і що грому не бояться, як лунало з великих і малих трибун. Свято завтра, а на роботі святкують нині, і плюс скорочений робочий день! Святковий обід, як і належало у кращих заводських традиціях горбачовської перебудови, був шикарно виставлений чоловічою половиною відділу. Зсунуті докупи робочі столи ломилися від бутербродів з навіть не простою, а копченою ради свята ковбасою, оселедцями, маринованими помідорами і пахучими парниковими огірками, та навіть запотілим з холодильника шоколадним тортом „Прага” на десерт. Завороту голови можна було дістати на голодний жолудок! Часи андроповської боротьби з алкоголізмом як прийшли, так і пішли, то міцніші напитки та лікерчик для дам наливали вже не сильно ховаючись.

Перед обідом Надя ще встигла заскочити у бугалтерію і здати звіт за відрядження. Пишнотіла, оперстенена, у пухнастій ангорі і вся напарфумована “францією” Любов Іванівна націлила оцінюючі очі не то на Надину талію, не то на її червону спідницю. „Сама пошила?” – спитала якось так, рухаючи лиш нижньою губою в перламутровій помаді, що кокетливі перед тим клини спідниці-дзвону аж присіли зі страху. Щось всередині шепнуло відхамити: “А що тобі до того?”, лиш Наді аж плечі впріли від одної крамольної думки. Не мигаючи, і як крілик на удава, дивлячись на величезний букет гвоздик у ще більшій розцяцькованій целофановій обгортці, вона покірно відповіла: “Сама” - і поспішила до виходу. Найлегше було вдати, що їй причулось хіхікання і “самопал”, коли вже майже зачинила двері і зсередини клацнув замок. Бугалтерія теж нетерпеливилась почати відзначення Міжнародного жіночого дня 8 Березня.

Добре, що коридори були довгі і напівтемні, а відділ на два поверхи вище. Коли, задихана від сходів, з розмаханими руками майже наскочила на Петра Миколайовича, що власне закривав двері свого кабінету, він притримав її за руку: “Смеречанська, ви куди так бігаєте?” Не слухаючи вибачень, він здавалось на мить притягнув її до себе, ніби вдихаючи запах і тоді різко відпустив та додав голосніше, ніж треба би: “Гарна ви жінка, Смеречанська, лиш не махайте так руками!”  

Надя вдячно усміхнулась йому і знову майже побігла. “А що, якби самі лиш жінки на заводі, звар’ював би!” - подумалось їй. Оглянулась - Петро Миколайович ще стояв і дивився їй услід. Що ж, таке має щастя…

А з Василем знову розсварились, ніби й не знати за що. Якби не профспілкова мімоза - була би зовсім безбукетна. Чекай, а чи не подібна була сварка перед її днем народження? І хоч би ще мама не приїхала якраз тепер, та вмомент оцінивши брак квітів і подарунків, не почала (ну чисто просто так) розказувати, як сусідська Марусі, тота знаєш, що від тебе на кілько то років молодша, та що шепелявила троха, “р” не вимовляла, ну то віддаласі у ці м’ясниці, за прораба, з квартирою у Калуші.

І ось Надя за прохідною, у одній руці веселий букетик сонячних квітів мімози, у другій кольоровий кульок з тяжкою пательнею. А над головою синьо-синє небо, і гарно та свіжо, і птах якийсь тьохкає, чи не той перевізник, що на нього покійний тато казав, співає: “Лишай сани, бери віз, бери віз”. Тато, що носив її маленькою на плечах і казав, що і у Львові таких гарних нема. А тепер вона у Львові, лиш вже давно нема тата, і як хто їй каже, що гарна, то всьо якось не по темі…

Очі впали на маленькі жовті квіточки, що ясніли під кущем на осонні. Мацьопства такі, аж жаль! А смілі які, не питають нікого, ростуть і цвітуть собі, бо хочуть, бо час їм прийшов, бо так є!

Поруч пристанула старша, з села видно доїжджаюча жінка, що йшла на другу зміну на завод.

- Дивіться, мале яке, а не боїться! - заговорила і усміхнулась гарно та ясно, хоч сумними ніби очима.          - Мале,- підтакнула Надя,-і сміле,- і теж усміхнулась.

- А знаєте, з 8-м Березня вас, - і простягнула жінці букетик мімози. Та завагалась, але взяла. - Дякую, вас теж. Мушу йти, робота, бувайте здорові!

А дальше кульок з пательнею став ніби легшим і крок пружнішим, пошита власноруч спідниця облягала ноги такими власне складками, як і було задумано, Надя підняла голову, закинула  волосся назад (що там, таки варто було тої мороки з бігудями) і замугикала: “Лишай сани, бери віз, бери віз..."

*пательня - сковорода, (гал.)