КНИГИ, ЯКІ ПРОБУДЖУЮТЬ ЧУТТЯ (РЕКОМЕНДАЦІЇ-ВІДГУКИ ЧИТАЧІВ)

СВІТЛАНА  ТАЛАН " РОЗКОЛОТЕ  НЕБО "                                   

 «Тепер, коли ми навчилися літати
по повітрю як птахи,
плавати під водою як риби,
нам не вистачає тільки одного:
навчитися жити на землі
як люди»

Бернард Шоу
Роман «Розколоте небо» Світлани Талан  - це саме та історія, яку неможливо не читати, яку мусить читати  кожен  українець. Це не можна  забувати…            

Йдеться чи не про найчорнішу сторінку історії нашого народу, яка так чи інакше, але відбивається в генетичному коді цілих родів. А як інакше, коли було знищено мільйони етнічних українців? Жорстоко й цинічно стерто з лиця землі. Без зброї, без кровопролиття. Просто заморено голодом.

Відверто зізнаюсь, роман вражає, викликає шквал емоцій, шокує. Після прочитання кілька тижнів насолоджуєшся їжею у прямому сенсі й дякуєш за те, що маєш. Історії, котрі згодом стали художнім текстом, бентежать настільки, що забирають сон, адже все оте жахіття відбувалось насправді!Тут було  все: і дитячі пальчики в чавуні з окропом, і собаче гарчання виснаженої голодом  жінки, і пухлі , потріскані руки-ноги, з яких юшить сукровиця, і дітлахи, котрі кусають свої рученята і п’ють власну кров, або визбирують хлібні крихти з рота вже мертвої бабусі. І матері, які наважувались на ходу закидати своїх дітей до товарняків, котрі йшли до Росії, бо там, у притулку, з’являвся бодай шанс вижити, дарма, що ось так, у повному незнанні, де твоя кровинка і з ким, аби лиш вона жила. І хутори, у вікнах яких – жодного вогнику, бо нема кому запалити. Вимерлі всі. І вітер доносить запах смерті, а ховати теж нікому. І рецепти страв з нічого - трави, кори, коріння. І люди, яким не вистачає сил, щоб просто… жити.

Над цим романом письменниця працювала, мабуть, найдовше, адже довелося перечитати стоси документів, зібрати спогади очевидців, творчо опрацювати й донести до сучасників гірку правду. «Розколоте небо» розповідає про голодомор на Луганщині. Світлана Олегівна обрала вигадану назву села, уявно визначила географічне розташування поблизу сучасного містечка Щастя й дала відповіді на десятки питань «Чому?». Чому в одних районах вимирали ці села, а в інших люди якось виживали? Чому за 50 кілометрів у Ростовській області подібного страхіття не було? Куди зникали продовольчі запаси? Що довелося витримати людям?

Запевняю, окремі епізоди роману торкнуться вас, мов оголеного нерву, а сльози заважатимуть читати.

Розпочинаючи читати роман «Розколоте небо», я навіть не підозрювала наскільки сильно він на мене вплине...

Головна героїня роману -  Варя Чорножукова – татова Ластівка, яка, за порадою батьків, вийшла заміж за нелюба, залишивши мрії про спільне життя з коханим Андрієм. Але зараз усе це стає абсолютно не важливим. Головне – врятувати діточок від голодної смерті.

На сторінках роману є усе, що притаманне життю: дівочі переживання, зрада подруги, яку Варя називала сестрою, батьківські переживання за своїх дітей, а ще… смерть близьких, рідних та любимих…і це найстрашніше…

Мені було досить важко читати про те, як мінімальні запаси харчів люди ховали у свіжих могилах, як матері віддавали дітей до дитячих притулків (їх там годували, а це, для діточок, є шансом вижити), як маленька Сонечка померла з погризеною власною рукою в маленькому ротику...

Герої роману  цілком реальні люди та реальні історії, тому читач, взявши до рук будь-який роман Світлани Талан, отримує унікальну можливість зазирнути в чуже життя і не повторити помилок у власному. Але, як на мене, головна складова вражаючих тиражів письменниці - «емоція». Кожне  видання Світлани Талан – це історія, яку  автор  пропускає крізь себе й занурюється у свідомість персонажів настільки, що деякі приходять у сни такими, якими вона їх створила.

Після прочитання цієї книги починаєш замислюватися та переосмислювати своє життя…

 Подібні книги потрібні. Ми маємо знати свою історію, аби не допустити подібного знущання НІКОЛИ. Адже історія – вперта пані, вона знову і знову вчить, хто твій ворог, а хто друг. Шкода тільки, що за свої уроки вимагає зависоку плату.