пʼятниця, 27 листопада 2015 р.

ДО РОКОВИН ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РР.










ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ  ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ - ЩОРІЧНИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАМ'ЯТНИЙ ДЕНЬ В УКРАЇНІ ,  ЩО  ПРИПАДАЄ НА ЧЕТВЕРТУ  СУБОТУ  ЛИСТОПАДА

Зроніть сльозу і хай не гасне  свічка !                   Ми  в цій  землі  житами  проросли,
Щоб голоду не  знали люди  вічно.
( Ніна    Виноградська ).

Ми повинні пам'ятати про ті кроваві сторінки  нашої історії, зберегти   пам'ять  невинно убієнних в  серцях  наших. Та  робити все ,щоб  цього  жаху більше ніколи  не повторилося.  Адже, тоді їх міг врятувати хліб, а тепер   пам'ять...

Пекельні  цифри і слова
У  серце  б'ють,  неначе  молот,  
Немов прокляття ожива,
Роки ті чорні, голод...  голод...

В нашій бібліотеці Ви детально зможете познайомитись з трагічними сторінками  історії нашого народу, переглянути книжкову-ілюстративну виставку " Вічна пам'ять! Жертвам Голодомору - геноциду українців", запалити свічку пам'яті у бібліотеці. Щоб вона зігрівала душі тих, кого не  відспівали, не оплакали, не провели в останню  путь.
Хай світло від свічки у небо летить
Хоча б одну душу зігріє в цю мить
    Щоб душа ця загублена спокій знайшла
    І у вічність до Бога вона відійшла


Мовчати про це не можна,  не сила,
Від  спогадів кров аж холоне у  жилах.
Вмирали діти і  немовлята.
Старі  бабусі й  вродливі  дівчата.
Вмирали  села. Зникали птиці.
" Буксири " скидали  трупи  в  криниці.
Опухла  матір,  не  може сісти...
" Уповноважені" і  " активісти"
З-під немовляти, із-під  ряднини,
П 'яні  згорнули останні  зернини.
Тиша і смуток. Запалі  могили...
Мільйони  трупів  Вкраїну  вкрили.
Трагічна  подія  відома  планеті.
- Голодне  море у  тридцять  третім.
Увінчаний  він  страшним  розп'яттям...
Катам  народу! Прокляття!

Голодомор вперше було розкрито в художніх творах українських письменників діаспори. Так у романі «Марія» (1934) Уласа Самчука вперше в українській літературі показана жахлива картина голодомору та трагедія роду. У той же час Василь Барка, якому вдалося пережити Голодомор, відтворює картину фізичного винищення сім’ї Катранників на Слобожанщині у романі «Жовтий князь» (1963).
Нещодавно  наша бібліотека поповнила свій фонд  дуже  цікавою, захоплюючою, пізнавально-повчальною, художньою,історичною..,КНИГОЮ      Світлани  Талан  "Розколоте небо".,- це саме та історія, яку неможливо не читати, яку мусить читати  кожен українець. Це не можна  забувати…   Роман про  кохання на краю смерті у важкі  трагічні  1933р. - роки Голодомору.
Світлана Олегівна  з великою силою СЛОВА передала надскладні емоції, і  дуже вразливо зуміла донести до читачів ті кроваві,  важкі часи  які були в Україні.  Читаючи  роман  немов  сам  переносишся в ту  жахливу минувшину..., починаєш по іншому сприймати сьогодення, та цінувати життя, яке може бути  в одній крихітній  зернині.
Детальніше познайомитися з романом див. у розділі Книги , які пробуджують чуття ( рекомендації-відгуки читачів) 

Книга  у бібліотеці всього тиждень  а  користується  великим попитом користувачів. Йдуть  обговорення, відгуки , здійснюється  попередній  запис...
Велике  спасибі автору ,  Світлані  Олегівні  Талан за чудову  Книгу.... Книгу, яка змушує замислитися та переосмислити  своє життя... Успіхів  Вам, творчого натхненя , безкрайного родинного тепла та  сімейного  щастя, фінінсового  добробуту, нових звершень та  побільше  перемог... З  нетерпінням  чекаємо  нових творів... Щиро  вдячні  читачі ...

Тож  схилімося в скорботному доземному уклоні перед пам'яттю жертв страшного голодомору і нехай мертві не судять нас живих за черствість душ. І нехай  навіть запізнілими дзвонами , але покличемо мільйони людських душ, щоб  вписати їх в історію  пам'яті. Бо   пам'ять - нескінченна  книга, у якій записано все : і  життя людини і життя  країни. Та багато сторінок у нашу історію  вписано кривавим і чорним...


Як ніде, може стогне від  трупів українська  земля. Від кісток похованих без трун. Від зойків закопаних напівживих. 


Зга­даймо в наших молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час ве­ликого голодомору. Вірю, що в ці дні по всій Україні люди запалять свічки, щоб пом'янути тих, хто загинув від голодної смерті. Хай пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
Вічна пам'ять замореним голодом!


понеділок, 9 листопада 2015 р.

9 листопада День української писемності та мови

 До рідного слова торкаюсь душею,                      
Боюсь  очорнити чи зрадить  його,
З цих слів  наша  мова, пишаємось  нею -
Це  музика  й  пісня  народу  мого.

Без  неї не  зміг  би на  світі  прожити
Не зміг би  помітить  земної  краси,
Не чув  би й не  бачив,  як  шепчеться жито,
З якого  стікають  краплинки  роси.

Вона - джерело й найчистіша  криниця,
З якої  черпаю натхнення  й  снагу.
Вона  кришталево дзвенить і  іскриться,
Я  нею тамую духовну  жагу.

У  шелесті  трав, у цвітінні  калини 
Я чую цю  мову  у сні й наяву
Вона  в  моїм  серці, -  це  вся  Україна,
Я дихаю нею,  я нею  живу!
Вчіть українську, читайте українською, слухайте українське, дивіться українське і найважливіше - спілкуйтеся УКРАЇНСЬКОЮ!