" Вічна пам'ять! Жертвам Голодомору - геноциду українців"

ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ  ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ - ЩОРІЧНИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАМ'ЯТНИЙ ДЕНЬ В УКРАЇНІ ,  ЩО  ПРИПАДАЄ НА ЧЕТВЕРТУ  СУБОТУ  ЛИСТОПАДА Зроніть сльозу і хай не гасне  свічка !                                                                                               Ми  в цій  землі  житами  проросли, Щоб голоду не  знали люди  вічно. ( Ніна    Виноградська ). В нашій бібліотеці Ви детально зможете познайомитись з трагічними сторінками  історії нашого народу, переглянути книжкову-ілюстративну виставку " Вічна пам'ять! Жертвам Голодомору - геноциду українців", запалити свічку пам'яті у бібліотеці. Щоб вона зігрівала душі тих, кого не  відспівали, не оплакали, не провели в останню  путь. Ми повинні пам'ятати про ті кроваві сторінки  нашої історії, зберегти   пам'ять  невинно убієнних в  серцях  наших. Та  робити все, щоб  цього  жаху більше ніколи  не повторилося.  Адже, тоді їх міг врятувати хліб, а тепер   пам'ять... Пекельні  цифри і слова У  серце  б'ють,  неначе  молот,   Немов прокляття ожива, Роки ті чорні, голод...  голод... Хай світло від свічки у небо летить Хоча б одну душу зігріє в цю мить     Щоб душа ця загублена спокій знайшла     І у вічність до Бога вона відійшла Мовчати про це не можна,  не сила, Від  спогадів кров аж холоне у  жилах. Вмирали діти і  немовлята. Старі  бабусі й  вродливі  дівчата. Вмирали  села. Зникали птиці. " Буксири " скидали  трупи  в  криниці. Опухла  матір,  не  може сісти... " Уповноважені" і  " активісти" З-під немовляти, із-під  ряднини, П 'яні  згорнули останні  зернини. Тиша і смуток. Запалі  могили... Мільйони  трупів  Вкраїну  вкрили. Трагічна  подія  відома  планеті. - Голодне  море у  тридцять  третім. Увінчаний  він  страшним  розп'яттям... Катам  народу! Прокляття! Голодомор вперше було розкрито в художніх творах українських письменників діаспори. Так у романі «Марія» (1934) Уласа Самчука вперше в українській літературі показана жахлива картина голодомору та трагедія роду. У той же час Василь Барка, якому вдалося пережити Голодомор, відтворює картину фізичного винищення сім’ї Катранників на Слобожанщині у романі «Жовтий князь» (1963). Нещодавно  наша бібліотека поповнила свій фонд  дуже  цікавою, захоплюючою, пізнавально-повчальною, художньою,історичною..,КНИГОЮ      Світлани  Талан  "Розколоте небо".,- це саме та історія, яку неможливо не читати, яку мусить читати  кожен українець. Це не можна  забувати…   Роман про  кохання на краю смерті у важкі  трагічні  1933р. - роки Голодомору. Світлана Олегівна  з великою силою СЛОВА передала надскладні емоції, і  дуже вразливо зуміла донести до читачів ті кроваві,  важкі часи  які були в Україні.  Читаючи  роман  немов  сам  переносишся в ту  жахливу минувшину..., починаєш по іншому сприймати сьогодення, та цінувати життя, яке може бути  в одній крихітній  зернині. Детальніше познайомитися з романом див. у розділі Книги , які пробуджують чуття ( рекомендації-відгуки читачів)  Книга   користується  великим попитом користувачів. Йдуть  обговорення, відгуки , здійснюється  попередній  запис... Велике  спасибі автору ,  Світлані  Олегівні  Талан за чудову  Книгу.... Книгу, яка змушує замислитися та переосмислити  своє життя... Успіхів  Вам, творчого натхненя , безкрайного родинного тепла та  сімейного  щастя, фінінсового  добробуту, нових звершень та  побільше  перемог... З  нетерпінням  чекаємо  нових творів... Щиро  вдячні  читачі ... Тож  схилімося в скорботному доземному уклоні перед пам'яттю жертв страшного голодомору і нехай мертві не судять нас живих за черствість душ. І нехай  навіть запізнілими дзвонами , але покличемо мільйони людських душ, щоб  вписати їх в історію  пам'яті. Бо   пам'ять - нескінченна  книга, у якій записано все : і  життя людини і життя  країни. Та багато сторінок у нашу історію  вписано кривавим і чорним...

Як ніде, може стогне від  трупів українська  земля. Від кісток похованих без трун. Від зойків                         закопаних напівживих.                            Зга­даймо в наших молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час ве­ликого голодомору. Вірю, що в ці дні по всій Україні люди запалять свічки, щоб пом'янути тих, хто загинув від голодної смерті. Хай пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. Вічна пам'ять замореним голодом!