Дивацтва великих або невідомі факти про відомих письменників

 Генії – люди нестандартні, причому виділяються вони із загальної маси не лише своїми талантами, але й поведінкою, звичками і … дивацтвами.

Так що вихід на вулицю в тапочках або відвідування молочної крамниці замість канцтоварів для талановитої людини скоріш норма, ніж випадок…

Дивацтва І.Нечуя-Левицького. Вставав та лягав у визначену годину. Їв тільки вдома у призначену годину і ніколи ніде не хотів випити ні чаю, ні кави, бо то було не в призначену годину і не таке, як він звик, а значить, могло йому нашкодити.

Щодня, у визначений час, ішов гуляти одним і тим самим маршрутом: нагору до Володимирської, потім до фунікулера й назад Хрещатиком додому, завжди під парасолькою. Дуже боявся застудитися і, навіть їдучи влітку на два тижні кудись, брав з собою пальто осіннє, кожуха і шапку.

1904-го року на ювілеї Нечуя-Левицького у "Континенталі", коли всі його вітали і виголошували промови, він о 10-ій вечора почав з усіма прощатися і пішов: "Уже десята година. Мені час спати, бо заслабну".

Едгар По навчався на кладовищі. І, до речі, страшенно боявся темряви. Школа, в якій навчався маленький Едгар, була дуже бідна, і підручників у дітей не було. А винахідливий учитель математики водив школярів на цвинтар, де вони перераховували могили і вираховували роки життя людей. Тепер теми творів Аллана По не так дивують.

У Віктора Гюго була термінова робота. Щоб примусити себе виконати її, письменник обстриг наполовину голову й бороду, а ножниці викинув надвір. Поки відросло волосся, Гюго встиг закінчити роботу у визначений термін

Замолоду Олександрові Дюма закидали, що він страшенно забудькуватий. Іноді в сороковому розділі його роману з'являлася дійова особа, яка загинула в четвертому. Щоб уникнути подібних курйозів, письменник у зрілому віці робив з картону невеличкі манекени своїх персонажів. До манекена приклеювася ярлик, на якому вказувалось ім'я, вік, колір волосся і т. ін. Якщо хтось із героїв твору вмирав, письменник викидав відповідний манекен.

Джон Толкін жахливо хропів. Його хропіння був настільки гучна, що він спав у ванній, щоб не порушувати сон дружини. А ще автор трилогії «Володар кілець» заповідав ніколи, ніколи не знімати фільмів за його книг. Але, по всій видимості, жага грошей взяла вгору над заповітами геніального батька, і діти Толкіна дали згоду на екранізацію. 

У Миколи Гоголя був цілий комплект дивацтв і незвичайних звичок. Спав він сидячи, любив вишивати (шив хустки і жилети), писав свої геніальні твори тільки стоячи.

У спогадах маленького Пушкіна називають «жвавим білявим хлопчиком», у дитинстві він був блондином. Біляві локони Пушкін втратив із-за хвороби. У 19 років в ного була гарячка, поета поголили налисо. Довгий час Олександр Сергійович носив червону ярмулку, а потім шапочку замінили темно-русяве волосся. І він став виглядати так, як ми з вами звикли. 

 

 Анатоль Франс писав свої твори на старих листах, конвертах, запрошеннях, навіть візитках і квитанціях.

 Генрік Сенкевич деякі розділи своїх романів написав за столиком кондитерської в Закопане.

Вольтер полюбляв працювати, сидячи в зручному й затишному кріслі, тримаючи папери на колінах.

А Франческо Петрарка записував вірші, навіть коли їхав верхи. Підвіконня, бильця сходів здавалися йому зручнішими за письмовий стіл.

Жан-Жак Руссо перед початком роботи стояв на сонці з непокритою головою, вважаючи, що гаряче проміння цього світила збуджує його філософську думку.

Фрідріх Шіллер писав свої твори, тримаючи ноги в холодній воді.

Оноре де Бальзак полюбляв писати, стоячи босоніж на кам'яній підлозі.

Болеслав Прус, працюючи над своїми романами, збуджував свою фантазію, нюхаючи міцні парфуми.

Агата Крісті диктувала друкарці черговий детектив, лежачи в теплій ванні й ласуючи яблуками.

Шекспір ​​народився і помер в один і той же день - 23 квітня.